Директор Львівської муніципальної бібліотеки Василь Кметь у своїй статті для «Української літературної газети» наголосив на критичній важливості дослідження давньої української літератури для формування національної свідомості в умовах сучасної війни. За його словами, ігнорування середньовічної писемної спадщини створює вакуум, який намагаються заповнити ворожі ідеологічні конструкції.

Кметь зазначив, що навіть у сучасній освіті питання витоків мовно-літературної традиції часто залишається в тіні, а уявлення про «справжній» розквіт української культури штучно обмежують епохою романтизму ХІХ століття. Це призводить до спотворення уявлень про граматику, лексику та історичний шлях української мови, який штучно асоціювався з північно-східними окраїнами через політичні редактори імперського періоду.

Особливу увагу автор приділяє роботі дослідника Василя Яременка, який у своїй антології «Духовні дари давніх предків» реконструює репертуар князівських учт IX-XIII століть. Кметь підкреслює, що такий підхід дозволяє не лише відтворити текст, а й зрозуміти методологію формування знань про минуле та сьогодення середньої політичної еліти того часу.

Давня літературна традиція, за словами експерта, демонструє світоглядну відкритість українських авторів, які попри візантійський вплив уникали ексклюзивізму міжконфесійних конфліктів. Саме ця спадкоємність, від Нестора-Літописця до Григорія Сковороди, заклала підвалини для розуміння особистої свободи людини як запоруки духовності, яку неможливо обмежити жодними кордонами чи часом.

Видання антології розглядається як важливий крок до подолання прогалин у самопізнанні та розширенні перспектив осмислення української спадщини у світовому контексті. Системна робота з категорією пам'яті та комунікативними практиками усного читання стає ключовим інструментом для виховання критичного мислення та протидії тоталітарній міфології.