Ярослав Довганик у своїх віршах, опублікованих у лютому 2015 року, гучно заявив про неможливість мирного співіснування з агресором, назвавши дії кремлівських сил сатаністськими та варварськими. Поет наголосив, що поки на Божій землі панує зло, українці змушені боротися за своє існування, і лише перемога принесе довгождану свободу.

Автор різко критикує ідею «братерства» з окупантами, стверджуючи, що доброта та зло не можуть поєднуватися. Довганик переконаний, що історія вже доводила: Росія позбавлялася своїх «тупих недорік», і тепер час змиритися з вироком долі, який не прощає варварських пародій на історію та людство.

Окрему увагу поет приділяє внутрішньому стану нації, порівнюючи полум'я Майдану з вогнем, що окриляє і змушує діяти. Цей вогонь у серці має зосередити розум на головній меті — відновленні Віче, як це було в минулому, щоб Україна знову стала незалежною та гідною державою.

У творі звучить заклики до конкретних дій: заарештувати ворогів, припинити народження «сатанинських дітей» агресора та зростати в любові під звуки трембіти. Довганик згадує Небесну Сотню, яка надихала українців на мужність, щоб світ бачив, як Божі діти живуть дружно і розумно.

Фінальні рядки вірша сповнені надії на те, що світ дурилюдства буде подолано, а Україна заслужить щастя та слави. Сонце Правди має спопелити ництво, а народ — отримати гідне майбутнє, де любов і розум будуть головними орієнтирами для всього світу.