Центральні банки Європи та США змушені переглядати монетарну політику, оскільки штучний інтелект перестав бути лише довгостроковим фактором і тепер безпосередньо впливає на інфляцію та відсоткові ставки. Те, що ще три роки сприймалося як абстрактна загроза чи можливість, сьогодні стало реальністю, з якою регулятори змушені рахуватися в режимі реального часу. Суперечка змінила вектор: тепер мова йде не про те, чи має ШІ значення, а про те, як швидко проявляться його наслідки для цін та економіки.

Європейський центральний банк вже перейшов від теорії до практики, інтегрувавши моделі машинного навчання у процес прийняття рішень. З кінця 2022 року аналітичний інструментарій ЄЦБ оновлюється кілька разів на квартал, відстежуючи близько 60 показників. Ця система вже показала свою ефективність, вчасно зафіксувавши ризики зростання базової інфляції у 2025 році, які згодом підтвердилися. Бундесбанк також активно впроваджує ШІ для аналізу документів та оцінки комунікацій, наголошуючи, що технології мають служити людям, а не заміняти їх.

У США ситуація виглядає дещо інакше: тут перехід до теми штучного інтелекту зумовлений глибшими дискусіями про фундаментальні наслідки для монетарної політики. Представники Федеральної резервної системи обговорюють, чи зможе ШІ забезпечити стійке зростання продуктивності без інфляційного тиску. Крістофер Воллер порівнює темпи впровадження технології з появою інтернету, тоді як Філіп Джефферсон попереджає про подвійний вплив: зниження витрат виробництва може бути нівельоване зростанням цін на енергію для живлення дата-центрів.

Найбільш політично чутливу позицію займає Кевін Ворш, якого Дональд Трамп висунув на посаду голови ФРС. Хоча він називає бум ШІ найпотужнішою хвилею зростання продуктивності, під час слухань у Сенаті зайняв обережнішу позицію, застерігши, що політики поки не можуть повністю покладатися на потенційний приріст продуктивності. Він визнав, що технологія наближається до «швидкості втечі», і Федеральному резерву, можливо, доведеться переглянути свої макроекономічні моделі.

На фоні цих дискусій Волл-стріт розділився на два табори: «дезінфляційних оптимістів» та «інвестиційних яструбів». Перші вірять, що ШІ стане позитивним шоком пропозиції, що призведе до нижчих цін і ставок. Натомість другі, зокрема економісти Oxford Economics та Goldman Sachs, попереджають про короткострокову інфляційну проблему. Вони зазначають, що масштабні інвестиції в дата-центри вже підштовхують вгору ціни на електроенергію, що може додати відсоткові пункти до загальної інфляції у 2026-2027 роках.

Головне питання, яке залишається відкритим, — це час прояву ефектів. Якщо спочатку спрацює зростання продуктивності, центральні банки зможуть безпечно знижувати ставки. Якщо ж спочатку відбудеться інвестиційний бум і зростання цін на ресурси, політика може виявитися надто м'якою, що змусить регуляторів швидко розвернути її назад. Ця невизначеність кардинально відрізняється від ситуації кількох років тому, коли штучний інтелект майже не згадувався у виступах центральних банків.