Скасування Господарського кодексу України стало однією з найбільш дискусійних законодавчих реформ останніх років. Цей крок означав не просто вилучення одного акта, а повне переосмислення системи регулювання господарських відносин. Після понад 20 років дискусій про доцільність існування кодексу, його скасував Закон № 4196-IX, який передбачив перехідні положення для адаптації документів та врегулювання правонаступництва.

Тепер для судового процесу критично важливою є правильна кваліфікація правовідносин. Раніше господарський суд міг автоматично брати справи до розгляду, якщо одна зі сторін була підприємцем. Тепер цього критерію недостатньо, і суди змушені глибше аналізувати характер спору та суб'єктний склад. Цивільний кодекс стає основним джерелом матеріального регулювання.

Спеціальні закони набувають особливого значення, оскільки вони мають закривати прогалини, які раніше частково підпадали під Господарський кодекс. До них належать банківське, антимонопольне, корпоративне та податкове законодавство. Судова практика вже фіксує, що сторони дедалі частіше обирають аргументацію на базі Цивільного кодексу, посилаючись на принципи добросовісності та свободи договору.

Адаптація судової системи відбувається через конкретні справи, які демонструють трансформацію підходів. Наприклад, Велика Палата Верховного Суду визначила, що мінімальний розмір відсотків за неналежне виконання зобов'язання не може бути зменшений судом, якщо інше не закріплено договором. Це свідчить про те, що Цивільний кодекс визначає базовий рівень захисту кредитора.

Важливим сигналом стала постановка питання про юрисдикцію спорів щодо фіктивних підприємств. Справи про визнання недійсними правочинів фіктивних підприємців тепер підпадають під юрисдикцію адміністративних судів, а не господарських. Це означає, що господарська юрисдикція втрачає монополію на бізнес-спори, а адміністративний процес отримує нові функції контролю.

Корпоративні спори та процедури примусового викупу акцій також остаточно переводяться у цивільно-правову площину. Суд наголосив, що такі відносини врегульовані нормами Цивільного кодексу та спеціального Закону про акціонерні товариства. Ключовим орієнтиром стає принцип справедливості відшкодування, що випливає з конституційних гарантій права власності.

Скасування Господарського кодексу оголило низку практичних викликів, зокрема термінологічну невизначеність та проблеми юрисдикцій. Юристи та судді стикнулися з відсутністю чітких дефініцій базових понять, що створює ризики різночитань. Відтепер від адвокатів вимагатиметься більшої точності вже на етапі складання позову та попереднього аналізу підсудності.

Верховний Суд поступово уніфікуватиме практику, виробляючи єдиний підхід у типових категоріях спорів. У перспективі найближчих років очікується зменшення невизначеності, коли розподіл спорів за юрисдикціями стане очевидним. Ця реформа може забезпечити більш узгоджену й передбачувану систему, де переважатимуть єдині принципи цивільного права та верховенство судової практики.