Квітень цього року став періодом активної дипломатії України на Близькому Сході, де ключовим подією став візит президента Володимира Зеленського до Азербайджану. Цей крок підтверджує стратегічний поворот Баку, який поступово відходить від сфери впливу Росії, наближаючись до Туреччини та України. Зустріч з президентом Ільхамом Алієвим завершилася підписанням низки важливих договорів про співпрацю у сферах безпеки, виробництва дронів, енергетики та інвестицій.

Відносини між Азербайджаном та Росією значно погіршилися після збиття азербайджанського літака російськими системами ППО. Хоча Москва офіційно визнала провину та погодилася на виплату компенсації, це не врятувало політичного довіри. Російська пропаганда спочатку погрожувала війною, але після визнання помилки змінила риторику, називаючи конфлікт «кризою емоцій». Навіть план Кремля щодо вивчення азербайджанської мови експерти розцінюють як спробу зберегти вплив, що не вдається.

Баку тепер демонструє, що приймає рішення самостійно, виходячи з власних інтересів, а не з огляду на Москву. Візит українського президента до столиці Південного Кавказу свідчить про те, що зовнішня політика України не обмежується лише західним напрямком. Київ активно розширює свою дипломатичну карту, встановлюючи зв'язки з тюркським світом та країнами Близького Сходу.

Азербайджан є важливим енергетичним партнером та логістичним мостом між Європою та Азією. Співпраця з Баку відкриває для України нові економічні маршрути та спільні проєкти. З початком повномасштабного вторгнення відносини між двома країнами стали особливими, а після інциденту з літаком у Актау гуманітарна допомога збільшилася, причому місію очолювала віцепрезидентка Мехрібан Алієва.

Головним наслідком візиту є руйнування міфу про монополію Росії на пострадянському просторі. Країни Кавказу все частіше діють як незалежні гравці, шукаючи нових партнерів. Це створює перспективи для створення військово-політичного союзу між Україною, Туреччиною та Азербайджаном для забезпечення безпеки регіону.

Якщо НАТО не зможе гарантувати безпеку, можуть виникати нові регіональні альянси. До них можуть долучитися інші причорноморські країни, такі як Болгарія, Румунія, Молдова та Грузія, що зміцнить колективний захист від агресивної політики Росії.