Сьогодні більшість кіберзлочинів пов'язана зі створенням та розповсюдженням шкідливого програмного забезпечення, тому Україна, як і інші країни, посилює механізми протидії таким діям. Адвокат Андрій Турій детально розібрав, як саме діє стаття 361-1 Кримінального кодексу України, яка карає за створення, використання та поширення вірусів та троянів.

Під шкідливим ПЗ розуміють будь-які програми, коди чи скрипти, спрямовані на викрадення конфіденційних даних або порушення роботи систем. Злочинним вважається не лише активне використання вірусу, а й його розробка з наміром подальшого застосування. До поширення належить самовідтворення програм, інтеграція троянських коней та розсилка шкідливих файлів через мережу.

Відповідальність за ці дії залежить від обставин злочину. За першу частину статті, яка стосується розробки та розповсюдження без змови, загрожує штраф або позбавлення волі до двох років. Якщо ж злочин вчинено змовою групою осіб або завдано значної шкоди, термін ув'язнення може сягати п'яти років.

Звільнення від покарання можливе за певних умов, наприклад, якщо колектив підприємства, яке постраждало від хакера, готовий взяти винного на поруки. Також суд може визнати особу не небезпечною для суспільства, якщо її проступок втратив суспільну небезпечність у ході розслідування.

Судова практика свідчить, що до хакерів досі ставляться досить лояльно, часто обмежуючись штрафами чи умовними термінами. Однак зростання кількості жертв та масштабування кіберзлочинів змушує очікувати на посилення кримінальної відповідальності в майбутньому.

Автор матеріалу, адвокат Андрій Турій, наголошує, що навіть якщо вірус не було активовано, сам факт його створення з метою подальшого використання вже є підставою для кримінального провадження.