Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець вказав на суттєві прогалини у проєкті нового Трудового кодексу, який зараз розглядається у парламенті. Головна проблема полягає у відсутності законодавчо закріплених мінімальних та максимальних меж для щорічних додаткових оплачуваних відпусток.

Омбудсмен наголосив, що передавання цього питання виключно на розсуд колективних чи трудових договорів є неправильним підходом. Законодавець має встановлювати чіткі рамки, оскільки умови праці та відпустки мають залежати від специфіки конкретних колективів та галузей, а не залишатися на розсуд окремих підприємств.

Особливу увагу Дмитро Лубінець звернув на ігнорування української специфіки війни. У проєкті кодексу вимагається рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою для отримання відпустки як одинокому батьку чи матері. Натомість, за чинним законодавством, статус зниклого безвісти за особливих обставин надається автоматично з моменту внесення даних до реєстру, що створює правову колізію для родин загиблих захисників.

Також омбудсмен підняв питання неврегульованості медичних оглядів для працівників бюджетної сфери. Зараз органи, що надають ці послуги, є некомерційними підприємствами, але механізм їхнього фінансування через договори про медичне обслуговування не передбачено законом. Лубінець запропонував або покласти витрати на органи місцевого самоврядування, або виділити окрему статтю в державному бюджеті.

Проєкт нового Трудового кодексу №14386, розроблений Міністерством економіки, має адаптувати українські правила праці до сучасних реалій та директив ЄС. Профільний комітет вже рекомендував документ до розгляду, але голосування в першому читанні ще не відбулося. У разі ухвалення, новий кодекс набуде чинності лише через шість місяців після завершення воєнного стану, а поки що в Україні діє старий КЗпП.