Цукор залишається одним із найсуперечливіших інгредієнтів у нашому раціоні, який звинувачують у ожирінні, діабеті та навіть депресії. Проте чи справді потрібно повністю виключати його з їжі, чи проблема криється лише у кількості? Лікарка-дієтологиня Христина Недоступ розвіяла міфи та пояснила, як дієтології сприймають цей простий вуглевод сьогодні.

Сам по собі цукор не є отрутою, це джерело енергії для організму. Реальна загроза виникає лише при надлишку, який призводить до набору ваги, підвищення ризику діабету другого типу, карієсу та порушень ліпідного обміну. Історично цукор колись вважався «білим золотом» і коштував дорожче за нього, але сьогодні його надлишок у раціоні є однією з головних проблем сучасного харчування.

За рекомендаціями ВООЗ, доданий цукор не повинен перевищувати 10% добової калорійності, а оптимальна межа — менше 5%, що становить приблизно 25 грамів або шість чайних ложок на день. Важливо пам'ятати, що ця норма включає не лише цукор у чаї, а й приховані джерела у соусах, йогуртах, батончиках та навіть кетчупах, де на одну столову ложку продукту може припадати ціла чайна ложка цукру.

На етикетках цукор маскується під десятками назв: декстроза, глюкозно-фруктозний сироп, концентрат фруктового соку, меляса чи патока. Навіть такі продукти, як мед, кленовий сироп чи кокосовий цукор, є джерелами простих цукрів, хоча й містять корисні сполуки. Наприклад, у 100 грамах меду міститься до 80 грамів цукрів, тому за калорійністю він не сильно відрізняється від звичайного цукру.

Повна відмова від солодкого не є обов'язковою для здорових людей, але варто бути обережними при діабеті, інсулінорезистентності або схильності до емоційного заїдання. Найкраща стратегія — усвідомленість: уникати рідкого цукру в напоях, обирати цільні фрукти замість соків і дозволяти собі десерти без почуття провини, контролюючи джерела та кількість.

Цукор також виконує функцію консерванту, що дозволяє варенню зберігатися роками, а в спорті використовується для швидкого відновлення енергії. Хоча він викликає звикання, це скоріше звикання до смаку та емоційного заспокоєння, ніж до наркотичної залежності. Головне правило залишається незмінним: не боятися цукру, але контролювати його кількість, щоб зберегти здоров'я та психологічний баланс.