Студент-бакалавр Вірджинського технологічного університету виявив новий вид динозавра, який перевершує за віком знаменитого Тираннозавра Рекса утричі. Сімба Срівастава, четвертокласник факультету геонаук, ідентифікував унікального хижака Ptychotherates bucculentus, про існування якого науковий світ не знав до недавнього часу. Ця знахідка кардинально змінює уявлення про еволюцію перших динозаврів та причини їхнього вимирання в кінці тріасового періоду.

Зразок, що став основою для відкриття, пролежав роками у лабораторному ящику в Нью-Мексико, де його вважали непридатним для дослідження. Череп був сильно деформований і сплющений часом, але два роки наполегливої цифрової реконструкції дозволили студенту відновити первинну геометрію кісток. Саме завдяки цій кропіткій роботі було виявлено масивні виличні кістки та широкий мозковий відділ, яких раніше не фіксували у представників цієї групи.

Новий вид Ptychotherates bucculentus належить до родини Herrerasauria — однієї з найдавніших гілок хижих динозаврів. Він жив близько 200 мільйонів років тому, тоді як Тираннозавр Рекс з'явився лише 66 мільйонів років тому. Палеонтологи стверджують, що цей динозавр був одним із останніх представників своєї лінії, що зникли саме на межі тріасу і юри.

Відкриття Срівастави спростовує поширену думку про те, що кінцево-тріасове вимирання знищило лише конкурентів динозаврів. Дослідження показує, що катастрофа забрала життя й самих найдавніших динозаврових ліній, що відкрило шлях до їхньої подальшої гегемонії. Це означає, що еволюційний шлях цих тварин був коротшим і більш драматичним, ніж вважалося раніше.

Методологічно це дослідження є важливим прецедентом, оскільки першим автором публікації став студент-бакалавр. Науковий керівник Стерлінг Несбітт підкреслив, що залучення молодих дослідників до повного циклу роботи з фосиліями дозволяє робити несподівані відкриття. Технології сучасного 3D-моделювання дозволили «розібрати» зразок, який десятиліттями лежав забутим, і визначити його унікальні риси.

Ця стаття, опублікована у журналі Papers in Palaeontology у квітні 2026 року, нагадує, що найцінніші наукові дані часто ховаються в забутих колекціях. Для українських читачів це приклад того, як терпіння та сучасні інструменти можуть повернути до життя історію, яка мільйони років чекала на свою оцінку.