"Рубрика" поспілкувалася з керівником адвокаційного напряму громадської спілки "Ліга Сильних" щодо нового законопроєкту про розумне пристосування й дізналася, що змінить документ та як він зробить людей з інвалідністю більш суб'єктними на ринку праці. У чому проблема? Непристосовані робочі місця для людей з інвалідністю За даними громадської спілки "Ліга Сильних", в Україні близько 3,2 млн людей з інвалідністю, і приблизно 1,5 млн із них потребують розумного пристосування робочого місця.

Тобто, близько половини людей з інвалідністю потребують підтримки, щоб мати змогу повноцінно працювати. Якщо коротко, то розумне пристосування — це індивідуальне коригування середовища, правил чи послуг, щоб людина з інвалідністю могла реалізовувати свої права на рівні з іншими. Коли йдеться про працевлаштування, то розумне пристосування — це широкий спектр рішень.

Це можуть бути технічні засоби та програмне забезпечення (наприклад, скрінрідер чи дисплей Брайля для людини з порушеннями зору), архітектурні рішення (розширення проходів в офісі, встановлення пандуса), можливість працювати дистанційно чи неповний робочий день тощо. В українському законодавстві термін "розумне пристосування" не новий.

Ще у 2010 році в Україні набрала чинності Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, де йдеться про розумне пристосування. Закріплений цей термін і в інших нормативно-правових актах, наприклад, у законі "Про освіту". Водночас у сфері працевлаштування питання розумного пристосування довгий час було не врегульованим. Як розповідає "Рубриці" керівник адвокаційного напряму "Ліги Сильних" Ігор Бевх, донедавна частково цю сферу регулювала постанова Кабміну №893, яка стосувалася компенсації вартості адаптації робочих місць для осіб з інвалідністю.

Більшою мірою, пояснює експерт, за цією постановою компенсували допоміжні засоби реабілітації, але також під її дію підпадало й те, що можна вважати розумним пристосуванням. А вже у 2025 році ухвалили профільний закон про забезпечення права осіб з інвалідністю на працю (4219-IX), який почав діяти з початку 2026 року. За словами Ігоря Бевха, цей закон фактично імплементував розумне пристосування на рівень відносин у сфері працевлаштування й розширив розуміння цього поняття.

Він наблизив українське законодавство до законодавства ЄС, а саме до Директиви 78, яка закріплює обов'язок роботодавців вживати заходів розумного застосування. Утім, проблеми все ще лишаються. По-перше, за словами керівника адвокаційного напряму "Ліги Сильних", закон 4219-IX і, відповідно, механізми розумного пристосування зараз фактично не працюють — уряд досі не ухвалив відповідні постанови, які б визначали порядок надання компенсацій за розумне пристосування, їх розмір, процедуру проведення платежів тощо.

Така "заминка", каже експерт, відбулася зокрема через зміну штату Мінсоцполітики. Хоча проєкти відповідних постанов уже розроблені та передані для ухвалення Кабміном. По-друге, закон 4219-IX не регулює питання розумного пристосування ідеально. У правозахисній організації Fight for right після ухвалення закону підкреслили його недоліки: визначає конкретний перелік засобів розумного пристосування, не регулює питання компенсації для самозайнятих осіб, покладає визначення розумного пристосування на роботодавця, а не працівника чи працівницю.

Яке рішення? Новий законопроєкт Для того, щоб удосконалити 4219-IX та зробити механізми розумного пристосування дієвішими, розробили законопроєкт №14389. Для роботи над цим документом "Ліга Сильних" залучила групу з 17 експертів з організацій людей з інвалідністю, а також консультувалася з Мінсоцполітики, Мінекономіки та роботодавцями.

18 лютого Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів рекомендував Верховній Раді прийняти №14389 за основу. На сайті ВР йдеться, що законопроєкт деталізує, що саме вважається розумним пристосуванням, як здійснюється його організація, який порядок ухвалення рішень та через які бюджетні інструменти забезпечується фінансування.

За словами керівника адвокаційного напряму "Ліги Сильних", якщо №14389 ухвалять, то змін потребуватиме не лише закон 4219-IX, а й постанови Кабміну для його імплементації, над якими зараз працюють. Як це працює? Відмова від переліку засобів розумного пристосування Законопроєкт №14389 пропонує скасувати норму про вичерпний перелік засобів розумного пристосування.

Адже розумне пристосування — це індивідуальний захід. "Всі засоби розумного пристосування передбачити неможливо. Або ж для людини можливі декілька варіантів розвитку подій.

Тож вичерпний перелік фактично сковує можливість і роботодавця, і людини з інвалідністю вибрати найоптимальніший захід", — каже Ігор Бевх. Експерт пояснює, що наявність певного переліку засобів розумного пристосування є зручною насамперед для держави. Адже коли є перелік (наприклад, скрінрідер і його орієнтовна вартість), чиновникам легше планувати бюджети та прогнозувати видатки на наступний рік.

Без такого списку до кожного випадку треба підходити окремо, що ускладнює розуміння того, скільки саме коштів доведеться компенсувати. Водночас Бевх пояснює, що визначення того, що підпадає під розумне пристосування, не буде довільним. Держава зможе спиратися на вже прийняту постанову про принципи, критерії і межі розумного пристосування.

Але у разі ухвалення №14389 постанову треба буде допрацювати, щоб вона стала робочим інструментом для визначення заходів розумного пристосування. Зміна ініціатора Як пояснює Ігор Бевх, згідно зі статтею 17.1 закону 4219-IX, засіб розумного пристосування для працівника визначає і забезпечує роботодавець. Але керівник адвокаційного напряму "Ліги Сильних" вважає цю норму "мертвою": "Заходи розумного пристосування — персональні, безпосередньо необхідні для людини з інвалідністю.

І ніхто не може знати краще, ніж людина з інвалідністю, що їй потрібно для того, щоб виконувати ту чи іншу функцію. Тож те, що їй щось пропонує роботодавець, як на мене, дивна норма". Відповідно, законопроєкт №14389 передбачає, що ініціатором і "лідером" процесу отримання розумного пристосування є саме працівник.

Він подає звернення до роботодавця про необхідність розумного пристосування та погоджує з ним той чи інший захід, необхідний для роботи. Процес компенсації/дотації За словами Ігоря Бевха, законопроєкт №14389 пропонує зробити "єдиним вікном" отримання засобів розумного пристосування — центри зайнятості. Тобто після узгодження необхідного засобу пристосування для працівника чи працівниці роботодавець звертається до центру зайнятості за компенсацією за певний засіб (якщо його вже придбали) або за дотацією для його купівлі.

Річ у тім, що нинішня процедура отримання коштів на адаптацію робочих місць досить забюрократизована. Роботодавець має звертатися до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, який, своєю чергою, запитує перевірку в Держпраці. Тільки після візиту інспекторів та їхнього висновку фонд вирішує, чи надавати компенсацію.

Законопроєкт № 14389 пропонує спростити цю процедуру для бізнесу, розділивши зони відповідальності між двома структурами залежно від вартості та масштабу заходів. Заходи, що не потребують серйозних втручань (наприклад, купівля техніки), фінансуватиме Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Тут, каже експерт, механізм уже напрацьований і працюватиме він без перевірок Держпраці. Натомість складніші та дорожчі рішення — як-от архітектурна перебудова приміщень — залишатимуться за Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю і передбачатимуть експертну оцінку. Важливий нюанс: держава не покриватиме витрати роботодавця повністю.

Законопроєкт передбачає принцип співфінансування, де частка участі роботодавця має становити не менше 10% від вартості пристосування. Також є граничні суми компенсацій — зазвичай вони прив'язані до розміру мінімальної заробітної плати. Тож якщо засіб коштує значно дорожче за встановлений ліміт, решту суми підприємство оплачує самостійно.

Варто відзначити, що вперше на рівні закону, якщо № 14389 врешті ухвалять, право на таку підтримку отримають не лише наймані працівники, а й ФОПи, самозайняті особи та кандидати, які тільки шукають роботу. Для них "єдиним вікном" також стає центр зайнятості. Це дозволить людині отримати необхідний скрінрідер чи адаптовану техніку ще до моменту виходу на першу робочу зміну, підвищуючи її конкурентність на ринку праці.

Облік засобів розумного пристосування Компенсація від держави передбачає звітність, тому законопроєкт № 14389 запроваджує облік роботодавців, які забезпечили заходи розумного пристосування. Проте обліковується не все: неможливо внести в реєстр "нематеріальні" зміни, як-от скорочений робочий день чи гнучкий графік. Реєстрації підлягають насамперед фізичні речі: спеціальне обладнання, меблі або програмне забезпечення, за які роботодавець чи ФОП отримав відшкодування.

Доля обладнання після звільнення працівника залежить від його типу. Якщо це щось невіддільне від місця роботи — наприклад, розширені дверні прорізи чи переобладнаний верстат вагою у кілька тонн — воно залишається в роботодавця. Проте для індивідуальних засобів, як-от дисплей Брайля чи спеціальний софт, законопроєкт передбачає можливість передачі безпосередньо людині.

"Ми розуміємо, що є програмні або технічні засоби, необхідні конкретній людині. Вірогідність, що роботодавець знайде таку ж людину, з таким самим типом порушень, з такою самою кваліфікацією і саме в такому місці — дорівнює нулю. Тому простіше такий засіб розумного пристосування передати людині, щоб вона могла виконувати свою трудову функцію поза певним роботодавцем" — пояснює керівник адвокаційного напряму "Ліги Сильних".

Державі такий реєстр потрібен не лише для того, щоб рахувати засоби розумного пристосування, а й як аналітичний інструмент. Це дозволяє бачити реальну картину на ринку праці: яких засобів бракує, на що є найбільший попит і як ефективніше розподіляти фінансування в майбутньому. Попри побоювання щодо зайвої бюрократії, такий облік має на меті якраз полегшити шлях кандидата до працевлаштування.

Завдяки реєстру, каже Бевх, центри зайнятості зможуть пропонувати людям вакансії на вже облаштованих робочих місцях, де пристосування було зроблене під попереднього працівника і може бути використане знову. Це мінімізує час на очікування нових компенсацій чи дотацій, адже замість того, щоб проходити всю процедуру з нуля, людина може одразу починати виконання своїх обов'язків у комфортних умовах.

Ще більше корисних рішень! Що відбувається з законопроєктом Наразі доля законопроєкту № 14389 виглядає дещо підвішеною. Попри те, що профільний комітет Верховної Ради надав свої рекомендації щодо документа, активного руху в сесійній залі чи подальших читань останнім часом не спостерігалося.

Ігор Бевх акцентує, що якщо за проєкт проголосують у першому читанні, то це відкриває шлях до пропозицій і допрацювання закону — текст проєкту ще може зазнати суттєвих змін під час підготовки до другого читання. Водночас варто розуміти, що питання, на які законопроєкт не дає точних відповідей (наприклад, доля розумних пристосувань ФОПів чи самозайнятих осіб, які припинили свою діяльність), ще будуть розв'язуватися на рівні підзаконних актів, якщо № 14389 ухвалять в цілому.

Попри можливі прогалини, прийняття № 14389 стане позитивним сигналом для ринку праці. Адже він не просто регулює купівлю техніки чи встановлення пандусів — а змінює філософії взаємин між державою, бізнесом та людиною.