Під час воєнного стану звільнення працівників регулюється суворими правилами, які не дозволяють роботодавцям вільно припиняти трудові відносини. Хоча війна внесла зміни в законодавство, основні процедури залишилися незмінними, а нові підстави для звільнень є обмеженими та чітко визначеними. Роботодавцям важливо розуміти, що спрощення стосуються переважно документального оформлення та термінів повідомлення, а не самого права звільняти персонал.

Законодавець додав лише кілька нових підстав для припинення трудових відносин, серед яких відсутність працівника на роботі понад чотири місяці без повідомлення про причини. Також до списку увійшли випадки смерті працівника або роботодавця-підприємця, а також неможливість надати роботу через знищення виробничих потужностей унаслідок бойових дій. Решта підстав для звільнення діють у звичному порядку.

Особливу увагу слід приділити підставі відсутності працівника, яка діятиме як під час війни, так і після її завершення. Щоб застосувати це правило, працівник має бути відсутнім підряд чотири місяці без перерв, а роботодавець не повинен мати жодної інформації про причини такої відсутності. Якщо працівник просто змінив місце проживання та ігнорує обов'язки, звільнити його за цією підставою неможливо.

Єдиною підставою для звільнення з ініціативи роботодавця через бойові дії є знищення виробничих умов, безпосередньо пов'язаних із посадою працівника. У такій ситуації процедура нагадує скорочення персоналу, але має спрощення: повідомлення про звільнення робиться за 10 днів, а звільнення можливе навіть у період лікарняного чи відпустки. Звільненому працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі однієї середньої заробітної плати.

Працівники мають право звільнитися за власним бажанням у будь-який строк, якщо їхнє підприємство перебуває в зоні бойових дій або загрози життю. Це правило не поширюється на тих, хто залучений до об'єктів критичної інфраструктури або виконує суспільно корисні роботи. Також спрощено процедуру звільнення під час відпустки: датою звільнення вважається перший робочий день після її закінчення, за винятком відпусток для вагітних та батьків.

Під час війни дозволено використовувати електронну пошту та інші доступні способи для надання наказів та документів, якщо фізичний обмін оригіналами неможливий. Сторони повинні домовитися про такі альтернативні методи комунікації заздалегідь. Розрахунок з працівником проводиться у звичному порядку, але роботодавець зобов'язаний надати письмове повідомлення про нараховані суми, від якого відлічується строк для оскарження.

Строк для оскарження незаконного звільнення в суді становить місяць з дня вручення копії наказу, але якщо спір стосується розрахунку, цей термін збільшується до трьох місяців з моменту отримання повідомлення про суми. Важливо пам'ятати, що поновити пропущений строк оскарження тепер неможливо, якщо з дня отримання документів минуло більше року, що робить дотримання процедур критично важливим для обох сторін.